Самба, один із найбільш репрезентативних музичних жанрів у Бразилії, несе у своїх мелодіях і ритмах багату та складну історію, переплетену з соціокультурною траєкторією країни. Народжена в результаті злиття африканських, корінних і європейських впливів, самба вийшла за межі свого початкового контексту, щоб стати бразильською звуковою ідентичністю, якою захоплювалися та визнавали в усьому світі. Ця стаття має на меті дослідити історію самби, від її коріння до її сучасного представлення як національної культурної та мистецької спадщини.
Витоки та впливи
Походження самби є предметом багатьох дебатів і досліджень, але загальновизнано, що її коріння сягає корінням в африканські традиції, принесені рабами. Термін «самба», ймовірно, походить від «семба», ангольського танцювального та музичного жанру. Однак самба, як ми її знаємо, не є прямим пересадженням будь-якої африканської традиції, а радше продуктом суміші різних елементів.
Ці раби, що походили з різних куточків Африки, принесли з собою різні музичні та ритмічні традиції, які злилися з корінними та європейськими впливами в Бразилії. Такі інструменти, як атабак, бубон і куїка, мають африканське походження, тоді як на мелодію та деякі гармонічні структури вплинули європейські стилі.
Кандомбле і самба де Рода
Кандомбле, афро-бразильська релігія, відіграла вирішальну роль у становленні самби. Релігійні ритми та піснеспіви знайшли свій шлях до ранніх форм самби, зокрема до «samba de roda» Баїї. Самба де рода є однією з найдавніших форм і була оголошена ЮНЕСКО нематеріальною культурною спадщиною людства в 2005 році.
Від гори до міста
Самба набула популярності в містах на початку 20 століття, особливо в Ріо-де-Жанейро, де чорні та змішані громади почали організовувати перші школи самби. Таким чином, ці школи, а не навчальні заклади, були громадськими об’єднаннями, які зберігали та пропагували самбу та афро-бразильську культуру. У 1928 році вони заснували першу школу самби Deixa Falar, і ця традиція розширилася, завершившись всесвітньо відомим карнавалом у Ріо.
Bossa Nova і не тільки
У 50-х і 60-х роках самба знайшла нове вираження в Bossa Nova, жанрі, який змішував самбу з джазом і класичною музикою. Крім того, такі митці, як Жоао Гілберто та Антоніо Карлос Жобім, вивели на міжнародний рівень цю нову форму самби, яка захопила уяву світу.
Спадщина та ідентичність
Сьогодні самба вважається одним із найбільших культурних і мистецьких надбань Бразилії. Це не просто форма музики, а й засіб розповідати історії, прославляти життя та протистояти лиху. Від свого афро-бразильського коріння до свого становища як перлини національної культури, самба представляє різноманітність і багатство бразильського досвіду.
Історія самби — це багатий і багатогранний гобелен, який відображає історію самої Бразилії. Він розвинувся від маргіналізованого афро-бразильського ритму до одного з найважливіших проявів культури в країні. Самба — це більше, ніж пісня; це мова, рух, стиль життя, і, перш за все, це звуковий портрет бразильської душі.
